Четвер: 18.00. - Акафіст до св. Миколая про успіх у навчанні, мир та злагоду у сім’ї, визволення ув'язнених та справедливий суд, успіх у справах бізнесу, зцілення та одужання від хвороб, вдалу подорож і повернення додому, за щасливе одруження;

Субота: 18.00. - Вечірня служба (щоб увесь наступний тиждень був благословенний та вдалий);

Таїнство Сповіді (прощення гріхів) відбувається по Суботам - 19.00.;

Недільний день: 9.00. - Служба Божа (Євхаристія, Причастя);

Якщо церковне свято припадає на робочий день, то служба у Капличці розпочинається о 10.00.;

При Парафії діє Недільна Школа Закону Божого для дітей та дорослих.
Заняття відбуваються по недільним дням з 12.00. за адресою: Львівська площа, вул. Артема 10.

При Парафії у приміщенні Недільної Школи діє Християнський Відеозал, у якому відбувається перегляд відеофільмів біблійної та патріотичної тематики.

При Парафії у приміщенні Недільної Школи діє психологічно-адаптаційний Центр "Віра, Надія, Любов", у якому досвідчені психологи нададуть Вам кваліфіковану допомогу у вирішенні всіх проблем.

Довідки за телефоном: 8-067-39-20-268 ;

З приводу виконання обрядів хрещення, вінчання, освячення квартир, фірм, офісів, відправлення похорону, панахиди, сорокоусту, соборування, заздоровного молебню звертатися за телефоном:
8-067-508-45-33;

пишіть нам: frserge@mail.ru

Наша релігійна громада була утворена у 1991 році, ще до проголошення незалежності України, щойно почався активний процес відродження у Києві УАПЦ, ліквідованої у 30-х роках.
Першоієрархом відродженої УАПЦ був Владика Іоанн Бондарчук, потім Патріархом УАПЦ був обраний Владика Мстислав Скрипник.

До об’єднання у 1992 році УАПЦ з частиною УПЦ на чолі з Владикою Філаретом Денисенко наша парафія діяла без реєстрації, оскільки нашою головною метою було здобуття незалежності України, бо лише у вільній державі може вільно діяти і існувати незалежна Церква, яка виконує спасенну місію, покладену на неї Богом Творцем.

Лише у 1993 році після річної бюрократичної тяганини наша громада була зареєстрована (однією з перших у м.Києві) як релігійна громада УПЦ КП - Парафія Серафима Саровського.

На початку громада складалася з тих небагатьох щирих патріотів, які брали активну участь у виборюванні державної незалежності України та відродженні української незалежної церкви.
Це були переважно члени Української Гельсінської Спілки м. Києва, в подальшому члени першої політичної партії часів перебудови – Української Республіканської Партії.

Першим Головою Парафіяльної Ради громади був член легендарної Гельсінської Спілки Василь Ткачук, який трагічно загинув від ворогів України у 1995 році.

На початку 90-х у Києві було багато зачинених Храмів, які стояли пусткою. Московська Церква не переймалася тим, щоб відродити їх і розпочати в них богослужіння.
Одним з таких Храмів, що був зачинений і не використовувався за призначенням, була церква Серафима Саровського по вулиці Велика Китаївська 32/1 у Голосіївському районі.

Подаючи на реєстрацію парафіяльний Статут у 1992 році, ми одночасно подали клопотання до влади про передачу нам цього Храму для проведення богослужінь.

Оскільки ми просили передати нам Храм Серафима Саровського, то і назва Парафії була взята під час реєстрації відповідна.

Але не судилося нашій громаді в скорому часі молитися у власному Храмі. Як тільки парафіяльний статут був зареєстрований і було підготовано проект розпорядження про передачу нашій громаді Храму, то Московський Патріархат, довідавшись про наші наміри, не без участі влади, почав активно займатися облаштуванням Китаївського Скита при Свято-Троїцькому Храмі, який один лише діяв з чотирьох храмів, уцілілих із колишнього скита. Московським монахам були потрібні додаткові приміщення для облаштування монастиря. Вони, вступивши у змову з директором науково-виробничого комбінату бджільництва та рибоводства академії аграрних наук Арнольдом Федоровичем Давидовим, на балансі якого знаходилися усі споруди, захопили церкву Серафима Саровського, утворивши там гуртожиток для свого проживання.

Наші спроби повернути храм були марними, оскільки Київська міська рада призупинила підписання розпорядження про передачу нам храму, генеральна прокуратура, до якої ми звернулися, проявила повну бездіяльність, стимулюючи Московський Патріархат до захоплення інших споруд колишньої Китаївської пустині.

Врешті-решт усі споруди і навіть печери Китаївської пустині, не дивлячись на чисельні протести нашої громади та мешканців Китаєва, були захоплені монахами Московського Патріархату, і сприяла цьому Влада. Державний Комітет України у справах релігій зареєстрував Московський монастир у Китаєві, надавши таким чином загарбникам офіційного статусу, бо захоплювали вони церкви та приміщення, не маючи державної реєстрації, не являючись юридичною особою, а Кабінет Міністрів України передав у довічне безоплатне користування Московському монастирю усі церкви та споруди і навіть Китаївські печери, озера та землю.

Наша громада добивалася справедливості, як то кажуть, до останнього, і лише у 1997 році ми отримали офіційне повідомлення від Київської міськдержадміністрації, що на виконання постанови кабміну увесь комплекс споруд Китаївської пустині передано УПЦ Московського Патріархату.

Завдячуючи нашому настоятелю та голові парафіяльної ради, митрофорному протоієрею отцю Сергію Ткачуку, синові першого голови парафіяльної ради блаженної пам’яті пана Василя, після того, як ми залишилася без храму, наша Парафія отримала “Друге Народження“. “Друге Народження” для нашої громади - це справа відродження зруйнованої у 1934 році Стрітенської церкви на Львівській площі м.Києва (дивись НАША МЕТА)